Після нападу людина може здригатися від кроків за спиною. Після аварії — бачити кошмари й перестати їздити в машині. Такі реакції не означають слабкості й не завжди перетворюються на посттравматичний стресовий розлад, ПТСР. У багатьох людей вони поступово слабшають. Якщо переживання зберігаються, посилюються або заважають життю, допомога потрібна незалежно від того, чи встановлено діагноз.
Цю статтю присвячено дорослим. ПТСР буває й у дітей, але прояви, оцінювання та лікування враховують вік. Розлад може виникати після фізичного чи сексуального насильства, бойових дій, тяжкої аварії, катастрофи та інших подій із серйозною загрозою. Травматичний досвід не обмежується військовою службою й не визначає всього подальшого життя людини.
Якщо небезпека зберігається зараз
За насильства, що триває, або іншої реальної загрози насамперед потрібні доступні заходи захисту, медична та практична допомога. Не потрібно переконувати себе, що ви в безпеці, якщо це не так. План підтримки має враховувати і симптоми, і умови життя; відсутність ідеальної безпеки не означає, що людина має залишатися без допомоги.
Якщо є безпосередня небезпека, серйозна травма, передозування, намір завдати шкоди собі чи іншим або неможливість залишатися в безпеці, звертайтеся до місцевої екстреної служби. За можливості попросіть надійну людину допомогти зв'язатися зі службою й побути поруч. Суїцидальні думки потребують швидкої підтримки навіть без конкретного плану. Наростання сплутаності свідомості або нові тяжкі фізичні симптоми не можна автоматично вважати ПТСР.
Які зміни помічають при ПТСР
Діагностичне оцінювання розглядає поєднання симптомів, їхній зв'язок із подією та наслідки. Для орієнтиру можна виділити чотири групи, які використовуються в описі NIMH:
- Повторне переживання. Мимовільні болісні спогади, кошмари, сильні реакції на нагадування або флешбеки. Під час флешбеку може здаватися, що подія відбувається зараз, а не згадується як минуле.
- Уникання. Людина намагається не стикатися з місцями, розмовами, думками або почуттями, пов'язаними з тим, що сталося. Поступово це може обмежувати повсякденні заняття.
- Зміни настрою та уявлень. Стійкі провина, сором, відчуження, втрата інтересу, труднощі з переживанням позитивних почуттів, переконання на кшталт «скрізь небезпечно» або «це цілком моя провина».
- Підвищена настороженість і реактивність. Здригання, відчуття постійної загрози, дратівливість, труднощі зі сном і концентрацією; у деяких людей — ризикована поведінка.
Не в усіх бувають усі перелічені прояви. Можливі відчуття відстороненості від себе або нереальності навколишнього — дисоціативні переживання. Самі по собі один кошмар, дратівливість або неприємний спогад не встановлюють діагнозу. Тяжкість пережитого не можна визначати за тим, наскільки спокійно людина розповідає про подію.
Строки важливі, але чекати заради діагнозу не потрібно
Згідно з критеріями, які описує NIMH, для ПТСР симптоми зберігаються понад місяць і суттєво заважають життю. Вони можуть початися невдовзі після події або проявитися пізніше. Перші тижні теж можуть бути дуже тяжкими. Поріг тривалості стосується діагностики, а не права отримати підтримку.
NICE рекомендує травмофокусовану КПТ вже в перший місяць дорослим із гострим стресовим розладом або клінічно значущими симптомами. План вибирають після оцінювання.
Як підготуватися до оцінювання
Можна почати з короткого опису: «Після аварії я майже не сплю, уникаю поїздок і перестав діставатися до роботи». Необов'язково заздалегідь писати докладну історію травми. Важливо повідомити, коли почалися труднощі, як вони змінювалися, що відбувається зі сном, роботою, стосунками та відчуттям безпеки.
Фахівець із досвідом роботи з ПТСР уточнить характер події, симптоми, здоров'я, ліки та вживання речовин. Депресія, панічні атаки, наслідки травми голови й інші стани можуть поєднуватися з ПТСР або пояснювати частину скарг. Опитувальник допомагає оцінюванню, але не замінює його. Якщо була травма голови або залишаються фізичні наслідки події, потрібна також медична допомога.
Що спробувати під час знайомого флешбеку
Якщо безпосередньої загрози немає, можна спробувати повернути увагу до теперішнього місця й часу. Подивіться навколо, назвіть, де ви перебуваєте і який зараз рік, відзначте кілька предметів перед собою. Нагадайте собі, що це переживання пов'язане з минулою подією. Якщо вдається, зв'яжіться з людиною, якій довіряєте.
Не потрібно змушувати себе заплющувати очі, докладно відтворювати подію або виконувати дихальну вправу через силу. Виберіть те, що допомагає орієнтуватися; припиніть вправу, якщо від неї гірше. За епізоду за кермом спочатку безпечно зупиніться. Ці способи не замінюють лікування. Розкажіть фахівцю про флешбеки й обговоріть особистий план, особливо якщо ви втрачаєте орієнтацію або не можете забезпечити безпеку.
Як влаштоване лікування
Серед підходів із доброю дослідницькою підтримкою — терапія когнітивного опрацювання, пролонгована експозиція та EMDR. Вони працюють із травматичним досвідом і тим, як він впливає на теперішнє. Підготовлений фахівець пояснює вибраний метод, узгоджує цілі й темп, ураховує супутні труднощі та відстежує зміни.
Це не вимога відразу розповісти все незнайомим людям. У різних методах спогади обговорюють або опрацьовують по-різному; деталі процедури та ваша згода важливі. Під час експозиційної роботи наближаються до безпечних ситуацій, яких людина уникає, а не повертають її до насильства чи справжньої небезпеки. Публічний переказ не є умовою лікування.
NICE не рекомендує психологічний дебрифінг для профілактики ПТСР. Не змушуйте людину докладно переказувати подію. Добровільна розмова та практична підтримка залишаються можливими.
Лікар може запропонувати ліки для ПТСР або супутніх проблем, з обговоренням користі, побічних явищ і спостереження. Вибір залежить від індивідуальної ситуації та вподобань; препарати не слід самостійно скасовувати чи замінювати. Якщо вибраний метод недоступний або поки не підходить, обговоріть доступні варіанти підтримки й подальший план, замість того щоб залишатися без допомоги.
Підтримка близьких та ознаки відновлення
Краще пропонувати конкретну допомогу: супровід на консультацію, їжу, допомогу з документами або спокійне спільне заняття. Запитайте, що підходить, і приймайте відмову. Не вимагайте подробиць і не торкайтеся без згоди під час сильної реакції. Близьким теж можуть знадобитися підтримка та межі; травматичний досвід не виправдовує погроз і насильства.
Відновлення не означає забути подію. Орієнтири можуть бути звичайними: частіше висипатися, знову їздити до друзів, менше уникати повсякденних справ і швидше повертатися до теперішнього після нагадування. Строки різняться. Погіршення, нові ризики або відсутність корисних змін варто обговорювати з фахівцем, а не автоматично вважати необхідною частиною терапії.
Що читати далі
EMDR: як проходить терапія · Дитячий травматичний досвід у дорослому житті
Джерела
- NIMH: Post-Traumatic Stress Disorder
- NICE NG116: Post-traumatic stress disorder — recommendations
- VA National Center for PTSD: PTSD Treatment Basics
- VA National Center for PTSD: Coping with Traumatic Stress Reactions
- NIMH: 5 Action Steps to Help Someone Having Thoughts of Suicide
Матеріал допомагає зорієнтуватися й не замінює індивідуальної діагностики та лікування.