Якщо ви вже завдали собі шкоди, прийняли небезпечну кількість ліків чи іншої речовини, маєте намір діяти зараз або боїтеся, що не зможете зупинитися, зверніться до місцевої екстреної служби чи найближчого відділення невідкладної допомоги. Не чекайте відповіді в чаті або планової консультації. Попросіть людину, якій довіряєте, побути поруч і допомогти зв'язатися з медиками. За безпосередньої небезпеки не залишайтеся на самоті.
Думки про самогубство можуть лякати, викликати сором або здаватися єдиним виходом із болю. Вони не роблять людину слабкою чи поганою. Під час кризи важко уявити, що стан зміниться; завдання найближчого часу — отримати підтримку й подбати про безпеку, а не розв'язати всі життєві проблеми одразу.
Що зробити в найближчі хвилини
- Повідомте про те, що відбувається, прямо. Наприклад: «У мене думки про самогубство. Зараз мені небезпечно бути на самоті. Будь ласка, побудь зі мною й допоможи звернутися по допомогу». Якщо говорити важко, покажіть це повідомлення або напишіть його.
- Перейдіть туди, де є безпечна для вас людина. Це може бути хтось із близьких, сусід або працівник медичного закладу. Якщо перша людина не відповідає, звертайтеся до наступної або до екстреної служби.
- Зменште доступ до того, чим можна завдати собі шкоди. Відійдіть від небезпечного місця. Попросіть надійну людину тимчасово обмежити доступ до небезпечних предметів чи речовин, якщо це можна зробити безпечно. Не займайтеся цим самостійно, коли імпульс сильний.
- Не вживайте алкоголь та інші психоактивні речовини. Вони можуть ускладнити контроль над діями. Якщо потрібно їхати по допомогу, попросіть супроводу; у кризі або стані сп'яніння не сідайте за кермо.
Якщо ви не впевнені, наскільки ситуація небезпечна, не потрібно самостійно доводити, що вона «достатньо серйозна». Розкажіть фахівцю, які думки з'явилися, чи є намір діяти, доступ до небезпечних засобів і чи було вже самоушкодження. Відсутність докладного плану сама собою не гарантує безпеки.
Якщо думки є, але негайного наміру немає
Пасивні думки на кшталт «краще б не прокинутися» також заслуговують на увагу. Зв'яжіться з лікарем, фахівцем із психічного здоров'я або доступною кризовою службою та повідомте саме про думки про смерть. Під час запису можна сказати: «Мені потрібна оцінка стану й безпеки, а не лише розмова про стрес».
До зустрічі домовтеся з близькою людиною, коли ви будете на зв'язку й що робити в разі погіршення. За можливості менше залишайтеся на самоті в найважчі години. Якщо з'являється намір діяти або стає важко утримуватися від завдання собі шкоди, звертайтеся по невідкладну допомогу, не чекаючи призначеної зустрічі.
Як говорити з близькою людиною, якщо ви за неї хвилюєтеся
Запитайте спокійно й прямо: «У тебе бувають думки про самогубство?» Таке запитання не підказує ідею; воно дозволяє людині розповісти про те, що важко вимовити першою. Вислухайте відповідь без суперечки про те, наскільки добре її життя. Можна сказати: «Дякую, що розповідаєш. Я хочу допомогти тобі пережити цей час».
Уточніть, чи є намір діяти зараз і чи потрібна медична допомога після того, що вже сталося. Не обіцяйте тримати небезпеку в таємниці. За безпосереднього ризику залишайтеся поруч, якщо це безпечно, і звертайтеся до екстреної служби. Якщо ви спілкуєтеся дистанційно, з'ясуйте, де перебуває людина, і допоможіть зв'язатися з місцевою службою або надійною людиною поблизу.
Не намагайтеся силою відібрати небезпечний предмет і не наражайте себе на ризик. Не соромте, не звинувачуйте в егоїзмі й не вимагайте обіцянки «ніколи так не робити». Близька людина може підтримати, але не зобов'язана самотужки замінювати кризову команду.
Що таке план безпеки
Це короткий, конкретний план на випадок повторного погіршення, який краще складати разом із фахівцем. Він відрізняється від обіцянки «взяти себе в руки»: у ньому записано, що робити й до кого звертатися, коли думати стає важко.
- Особисті попереджувальні ознаки: наприклад, наростання безнадії, ізоляція або безсонна ніч.
- Доступні дії, які допомагають перечекати хвилю напруження без завдання собі шкоди.
- Люди й безпечні місця, де можна отримати контакт і підтримку.
- Контакти фахівців, кризових та екстрених служб за місцем перебування.
- Домовленості про обмеження доступу до небезпечних засобів.
Збережіть план там, де його легко знайти. Перевірте, що номери актуальні й обрані люди справді доступні. Якщо план не допомагає залишатися в безпеці, потрібна невідкладна професійна допомога; невдача окремого кроку не означає, що допомога неможлива.
Що відбувається після гострої кризи
Полегшення не скасовує потреби в подальшій підтримці. На зустрічі фахівець з'ясовує, що посилює страждання, оцінює психічний і фізичний стан, вплив речовин, умови життя та доступну допомогу. План може включати психотерапію, лікування супутнього стану та практичну підтримку. Рішення щодо ліків ухвалюють із лікарем.
Корисно заздалегідь дізнатися дату наступного контакту, спосіб звернення між зустрічами та порядок дій у разі повторного погіршення. Якщо допомога не підійшла або ви зіткнулися зі знеціненням, можна звернутися до іншого фахівця. Підлітку важливо розповісти безпечному дорослому; якщо вдома небезпечно — лікарю, шкільному фахівцю або службі захисту дітей.
Де шукати допомогу
Екстрені номери та можливості кризових служб залежать від країни, у якій ви зараз перебуваєте, а не від мови сайту. Орієнтири зібрані на сторінці «Невідкладна допомога». Каталог психологів і ця стаття не є цілодобовою кризовою службою.
Про підтримку після самоушкодження — в окремому матеріалі. Про ознаки депресії та звернення по допомогу — у статті «Ознаки депресії».