Панічна атака — раптова хвиля сильного страху або дискомфорту з вираженими тілесними відчуттями. Серце калатає, повітря ніби бракує, виникає думка: «Я зараз помру або втрачу контроль». Ці переживання можуть бути дуже переконливими. Сама панічна атака зазвичай минає, але за одним описом відчуттів не можна встановити, що відбувається саме вона.
Спочатку — медична безпека
Якщо з'явився раптовий біль або тиск у грудях, які не минають, біль віддає в руку, шию, щелепу чи спину або супроводжується задишкою, холодним потом, нудотою чи переднепритомним станом, викликайте екстрену допомогу за місцевим номером. Виражене утруднення дихання, втрата свідомості та інші ознаки невідкладного стану також потребують термінової допомоги. Не чекайте, чи подіє дихальна вправа, і не їдьте за кермом самостійно.
Перший такий епізод, незвичні відчуття або зміна звичних симптомів — привід звернутися по медичну оцінку. Діагноз панічного розладу не виключає іншої хвороби. Якщо сумніваєтеся в терміновості, опишіть симптоми місцевій службі медичної допомоги; ця стаття не дозволяє відрізнити паніку від серцевого чи іншого захворювання.
Як може виглядати панічна атака
Симптоми зазвичай швидко посилюються. Можливі серцебиття, тремтіння, пітливість, жар або озноб, запаморочення, поколювання, нудота, відчуття нереальності того, що відбувається, або відокремленості від себе. Страх може з'явитися без зрозумілого зовнішнього приводу, зокрема вночі. Не в кожної людини є всі ці ознаки.
Реакція тривоги допомагає зрозуміти частину відчуттів: тіло готується діяти, навіть коли очевидної небезпеки немає. Але це пояснення не доводить, що будь-які подібні симптоми спричинені тривогою. Тривалість нападів різниться; втома і тривожне очікування можуть зберігатися після того, як найсильніша хвиля минула.
Що спробувати під час знайомого нападу
Якщо такі епізоди вже оцінював лікар, відчуття звичні й немає ознак медичної або зовнішньої небезпеки, можна спиратися на наступний план. Його завдання — допомогти пережити напад, а не змусити себе негайно заспокоїтися.
- Подбайте про безпечне положення. За кермом зупиніться в дозволеному безпечному місці. Якщо паморочиться голова, сядьте. За реальної загрози спочатку перейдіть у безпечне місце; залишатися заради «перемоги над панікою» не потрібно.
- Нагадайте собі, що знаєте. Наприклад: «Це схоже на мої знайомі напади. Відчуття сильні, але зазвичай поступово вщухають». Така фраза не замінює звернення по допомогу за нових симптомів.
- Спробуйте м'яке дихання. Не форсуйте глибокі вдихи. Якщо зручно, трохи сповільніть дихання. Якщо зосередження на ньому посилює страх, виберіть інший спосіб.
- Знайдіть зовнішню опору. Роздивіться кілька предметів, назвіть їхній колір або відчуйте опору стільця. Не потрібно дотримуватися точного рахунку чи виконувати вправу «правильно».
- Попросіть про конкретну підтримку. «Побудь поруч і говори спокійно» або «Допоможи зв'язатися з лікарем». Помічник може запитати, що потрібно; утримувати людину чи примушувати її до дихальних вправ не варто.
Якщо страх не зменшився одразу, це не означає, що ви неправильно стараєтеся. Не потрібно ходити чи виконувати фізичне навантаження, щоб «розрядити адреналін». За погіршення самопочуття або появи нових тривожних ознак поверніться до питання медичної допомоги.
Атака і панічний розлад — не одне й те саме
Один напад сам по собі не означає панічного розладу. Для його оцінки важливі повторні несподівані атаки та подальше стійке занепокоєння або зміна поведінки через страх їх повторення. Фахівець уточнює тривалість, обставини та вплив на життя, а також інші можливі причини. Не потрібно чекати певного строку, щоб звернутися по допомогу.
У деяких людей виникає коло: відчуття серцебиття → думка про катастрофу → посилення страху → ще більше уваги до тіла. Уникнення поїздок і постійні перевірки можуть підтримувати це коло. Проте це не єдина причина розладу і не провина людини: мають значення різні біологічні та життєві обставини.
Що допомагає між нападами
Для консультації можна коротко записати, коли почався епізод, які були симптоми та що стало важче робити. Не потрібен безперервний контроль пульсу чи докладний щоденник кожного відчуття. Призначені лікарем вимірювання, ліки та засоби допомоги за інших захворювань зберігають свою роль: їх не можна скасовувати під назвою «відмова від рятівних ритуалів».
Поступове повернення до безпечних занять краще обговорювати з терапевтом. Наприклад, якщо після нападу в автобусі ви зовсім перестали їздити, першим узгодженим кроком може стати коротка поїздка у відповідних умовах. Успіх — не обов'язково повна відсутність тривоги. Темп, підтримку й медичні обмеження враховують заздалегідь.
Посильний режим сну та відпочинку може підтримати відновлення. Обговоріть із лікарем кофеїн, алкоголь, інші речовини й препарати, які можуть впливати на симптоми; не змінюйте призначене лікування самостійно. Загальні способи самодопомоги є у статті як упоратися з тривогою.
Як лікують панічний розлад
Один із добре вивчених варіантів — когнітивно-поведінкова терапія. Вона допомагає розібратися зі страхітливими тлумаченнями відчуттів і поступово повертати заняття, яких людина уникає. Робота може включати вправи з тілесними відчуттями, але їх добирають разом із фахівцем з урахуванням здоров'я та згоди. Самостійно викликати сильне серцебиття або прискорене дихання за статтею не потрібно.
Лікар може запропонувати ліки, психотерапію або поєднання підходів. Вибір залежить від стану, уподобань і доступності допомоги. Лікування може потребувати часу та коригувань; обіцяти заздалегідь певний результат або кількість зустрічей не можна.
Звернутися варто, якщо напади повторюються, заважають роботі, сну чи стосункам, а життя дедалі більше будується навколо запобігання наступній атаці. Обираючи фахівця, запитайте про досвід роботи з панічним розладом, метод, цілі та порядок перегляду плану. Не потрібно доводити тяжкість стану чи чекати, поки стане неможливо виходити з дому.
Джерела
- NIMH: панічний розлад — симптоми, оцінка та лікування
- NHS: панічний розлад і допомога під час нападу
- NHS: біль у грудях і термінова медична допомога
Матеріал має інформаційний характер і не замінює медичної оцінки або індивідуального плану лікування.