Як говорити з дитиною про смерть і похорон

Повідомляти дитині про смерть близької людини важко, особливо коли ви самі приголомшені. Не потрібно спочатку перестати плакати чи знайти слова, які зовсім не завдадуть болю. Завдання розмови — допомогти зрозуміти те, що сталося, і показати, що поруч залишається людина, до якої можна прийти із запитаннями. Однієї розмови зазвичай недостатньо: розуміння складається поступово.

Ці рекомендації стосуються ситуації, коли смерть підтверджено. Якщо людина зникла безвісти або її стан невідомий, важливо говорити саме про цю невизначеність, не оголошуючи її померлою й не обіцяючи повернення без підстав.

Хто, коли й де повідомляє новину

За можливості нехай це зробить близький, надійний дорослий невдовзі після того, як факт смерті став відомий. Тривале мовчання не захищає від випадково почутої розмови чи повідомлення в інтернеті. Якщо говорити зараз надто важко, попросіть іншого знайомого дитині дорослого допомогти; ви можете залишитися поруч, якщо маєте на це сили.

Оберіть місце, де можна спокійно побути разом і не доведеться одразу розбігатися у справах. Приберіть звуки, які відволікають. Можна сісти поруч, запропонувати руку чи обійми, але не наполягати на дотику. Дітям з особливостями комунікації можуть знадобитися знайомі символи, короткі фрази й більше часу на відповідь. Відсутність мовлення не означає відсутності розуміння чи горя.

Які слова використовувати

Почніть із короткого попередження та ясного факту: «Мені потрібно розповісти тобі дуже сумну новину. Бабуся померла». Потім зробіть паузу. Для маленької дитини поясніть: «Її тіло більше не працює. Вона не дихає, не відчуває болю й не зможе повернутися до нас». Формулювання добирають відповідно до розуміння дитини, а не як обов'язковий текст для заучування.

«Заснула», «поїхала», «ми її втратили» можуть звучати м'якше для дорослого, але дитина здатна зрозуміти їх буквально: треба розбудити, дочекатися чи знайти. Не використовуйте ці слова замість пояснення смерті. Якщо ви вже сказали «пішла», можна виправити себе: «Я сказав незрозуміло. Вона не поїхала в інше місце, вона померла».

Не обов'язково одразу розповідати всю історію хвороби чи події. Дайте відповідь на поставлене запитання, зупиніться й запропонуйте запитати ще. «Що ти зараз зрозумів?» краще промовляти як запрошення уточнити, а не перевірку знань. Повторне запитання за годину чи завтра не означає, що дитина погано слухала.

Як відповідати на складні запитання

«Чому вона померла?» Назвіть відому причину простими словами. Якщо це хвороба, уточніть, що вона була дуже серйозною: звичайний нежить не рівнозначний тій хворобі, від якої померла людина. Не вигадуйте подробиць, яких не знаєте.
«Це тому, що я погано поводився?» Поясніть, що дитячі думки, злість і звичайні сварки не спричиняють смерті. Відповідайте на конкретне самозвинувачення, не відмахуючись словом «дурниці».
«Хто мене забиратиме?» Це важливе запитання про безпеку, а не егоїзм. Назвіть найближчий зрозумілий план і дорослого, який дбатиме про дитину.
«Ти теж помреш?» Не обіцяйте, що цього ніколи не станеться. Говоріть про те, що відомо зараз, про турботу про здоров'я й людей, на яких можна спертися. За тяжкої хвороби дорослого потрібна правдива розмова про можливі зміни.
«Що буває після смерті?» Відокремлюйте відоме про тіло від релігійних переконань: «У нашій сім'ї вірять…», «Різні люди думають про це по-різному». Можна чесно сказати, що ви не знаєте відповіді.

Віра сім'ї може підтримувати, але фрази про те, що померлий «увесь час дивиться на тебе», іноді лякають дитину або заважають виражати злість. Уточнюйте, як вона зрозуміла пояснення. Не подавайте смерть як нагороду, покарання чи привабливий спосіб знову зустрітися з близькою людиною.

Якщо смерть була раптовою або пов'язана із самогубством

Правдивість не вимагає показувати фотографії, описувати ушкодження чи докладно пояснювати спосіб смерті. Почніть із факту та доступних дитині відомостей. Якщо причину ще встановлюють, скажіть про це й повертайтеся до розмови з появою достовірної інформації. Не видавайте чутки за встановлений факт.

За підтвердженого самогубства не варто вигадувати іншу причину, особливо якщо дитина може почути правду від оточення. Пояснення добирають відповідно до віку й розуміння, за потреби разом із фахівцем із дитячого горя. Смерть не можна зводити до однієї сварки, поганої поведінки дитини чи нестачі любові. Важливо дати зрозуміти, що за тяжких переживань можна звертатися по допомогу й що інші люди з психічними труднощами не обов'язково помирають у такий спосіб.

Можна запитати, що дитина вже чула й чого боїться. Домовтеся з близькими про узгоджене правдиве пояснення; не робіть дитину хранителем сімейної таємниці. Водночас вона не зобов'язана розповідати однокласникам особисті обставини смерті.

Чи потрібно брати дитину на похорон

Немає універсального віку, з якого всім обов'язково бути присутніми. Враховуйте розуміння та бажання дитини, обстановку, сімейні традиції й можливість супроводу. Підготовленій дитині участь може допомогти попрощатися, але відвідування не має ставати доказом любові. Не лякайте майбутнім жалем і не обіцяйте, що церемонія обов'язково полегшить горе.

Спочатку поясніть, що насправді відбуватиметься: куди ви поїдете, хто збереться, чи буде видно померлого, які звуки й дії можливі. Люди можуть плакати, мовчати, обійматися чи згадувати смішні історії. Ніхто не зобов'язаний показувати певне почуття. Згода прийти не означає згоди дивитися на тіло, торкатися його або виступати перед присутніми.

Запропонуйте зрозумілі варіанти участі: уся церемонія, її частина чи інше прощання.
Визначте знайомого дорослого, який зможе бути саме з дитиною й вийти разом із нею.
Заздалегідь домовтеся, як дитина подасть знак, що хоче відійти; можливість вийти має бути реальною.
Врахуйте їжу, воду, туалет, дорогу й предмет, який допомагає почуватися спокійніше.
Дозвольте передумати й не розпитуйте постійно, чи точно дитина хоче йти.

Прощання з тілом, поховання і кремація

Подивитися на тіло — окремий вибір. Заздалегідь поговоріть із працівниками лікарні чи похоронної служби про те, що можливо і який вигляд має померлий. Після травматичної смерті особливо важливо отримати таку інформацію до рішення. Якщо можливо, дорослий, який супроводжує дитину, може спочатку ввійти сам, щоб потім описати обстановку без несподіванок.

Поясніть, що тіло нерухоме, не дихає й може виглядати інакше; померлий не відчуває дотиків, холоду чи болю. Можна подивитися здалеку, наблизитися за бажанням або зовсім відмовитися. Не підводьте дитину до труни раптово й не змушуйте цілувати померлого.

Під час поховання поясніть, що в землю кладуть тіло людини, яка вже померла: їй не потрібні повітря та їжа, вона не боїться. Щодо кремації можна сказати, що в спеціальному місці тіло після смерті під дією дуже високої температури перетворюють на прах; людина не відчуває жару чи болю. Спочатку переконайтеся, що дитина розуміє факт смерті, і відповідайте невеликими частинами, без технічних подробиць.

Що робити після розмови та прощання

Дитина може заплакати, розсердитися, замовкнути чи попросити поїсти. Не оцінюйте любов за першою реакцією. Пізніше запропонуйте знову поговорити, згадати людину чи вибрати фотографію, залишаючи право відмовитися. Якщо дитина не була на похороні, можливі власне прощання, малюнок, історія чи відвідування пам'ятного місця згодом.

Коли дорослому важко витримувати запитання, можна чесно попросити коротку паузу й назвати, коли ви повернетеся до розмови. Не доручайте дитині втішати всю сім'ю. За стійкого погіршення сну, харчування, навчання, вираженої провини чи лячних спогадів звертайтеся до педіатра й дитячого фахівця; чекати певного строку не потрібно.

Висловлювання «хочу померти, щоб бути разом» потребує спокійного прямого уточнення та професійної допомоги. За наміру, підготовки, небезпечної дії чи неможливості забезпечити безпеку звертайтеся по місцеву екстрену допомогу негайно й забезпечте присутність надійного дорослого.

Що читати далі

Як діти переживають смерть близької людини · Як підтримати людину після смерті близького

Джерела

Матеріал має інформаційний характер і не замінює індивідуальну консультацію, діагностику або лікування.